Свято-Вознесенська Церква

На другий день після Різдва Христового, 8 січня, православна церва відзначає це свято.
Празник Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любові до нас стає малою Дитиною. Своєю Матір’ю Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Східна Церква, маючи на увазі гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідності Пресвятої Богородиці.
Східна Церква традиційно після великого празника святкує пам’ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя, та віддати їй почесть як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, тобто Собором.
Деякі святі Отці IV століття, як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Іоан Золотоустий, з нагоди празника Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час празник Собору і пам’ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо в VII столітті вшанування пам’яті святого Степана перенесено на третій день свят.
Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79-му правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. “Божественне з Діви народження, – каже Собор, – що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне”. Бо не приносить честі Діві, коли її невимовне родження означують і представляють немов звичайне і властиве для нас народження. Вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово.

7 січня Свята Православна Церква святкує одне з найбільших християнських свят Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Цьому святу передує сорокаденний піст, який готує кожного християнина до цього величного свята. 6 січня у Надвечір’я Різдва всі православні збираються за Святою вечерею, яка є пісною і приближає нас до цього великого свята. Коли всі християни східного обряду святкують Різдво Христове і ми також долучаємось до цієї великої Тайни. Різдво Христове по – іншому називається Боговтілення, тому що Бог прийняв тіло людське і прийшов у цей світ, щоб кожного привести до спасіння. Під Спасінням нашої душі треба розуміти викорінення в нас людях , гріховних нахилів та неправдивого життя, перемоги життя над смертю. Спасіння не могло здійснитись людськими силами, для цього потрібно було пришестя у світ Бога. І Бог прийшов у цей світ і показав, що надбання і дотримання миру є першочерговим завданням кожного християнина. Особливо це стосується тих християн, які розпалюють ворожнечу, ображають і принижують гідність своїх братів і сестер. Напередодні свята 6 січня в неділю в нашому храмі було відслужено Літургію , а в сам день свята – буде Святкова Літургія під час якої буде  зачитано Різдвяне послання Святійшого патріарха Філарета . В кінці Літургії із словом привітання звернеться настоятель села Боберка , прот. Роман Цап.

Сьогодні, 22 грудня – свято зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці
В цей день Православна Церква святкує незвичайну подію, а саме – зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.
Господь, який Втілився для спасіння роду людського, поступово підготовлював для Себе на землі Пречисту Матір свою – у вибраному потомстві Авраама, в царстві іудейському, в царському племені Давида, в покірливому і праведному сімействі, у високопокірливій і цілком відданій Богу Діві. Праведні її батьки Іоаким і Анна своїм благочестям перевершували своїх сучасників.
Але Бог бажав випробувати і ще більше прославити праведників, а тому попустив їм безплідство. Таким чином Господь бажав, щоб вони через свою неплідність зробилися тим більше гідними знаряддями благодаті Божої, що діє в немочі людській. Праведні Іоаким і Анна прожили 50 років в шлюбі, дожили до старості і не мали дітей.
Вважаючи своє безпліддя безславністю для себе (1 Цар I, 6-7; Лк I, 25) і терплячи за це сором від ближніх, праведники Іоаким і Анна не втрачали проте ж надії на і всемогутнього Бога. Вони постили і в полум’яних молитвах і обітницях просили Бога звільнити їх від безпліддя.
Як колись Сарі, в глибокій її старості, дав Він сина Ісаака, так нарешті Бог почув старанні молитви і обітниці покірливих і вірних Йому праведників, і возвістив їм через Ангела, що від них народиться благодатна Діва.
Оповідь про Зачаття преблагословенної Діви Марії зберігається в Церкві християнській від самого її початку. На підставі якнайдавніших церковних переказів про зачаття Пресвятої Діви Марії, в IV столітті писав блаженний Ієронім для повчання Хроматію і Іліодору – єпископам, які, читаючи перекази ці, запитували Ієроніма про гідність їх.
Блаженний Ієронім відповідав їм: «Діва Марія, що походила від царського роду, з дому Давидового, народилася в місті Назареті, вихована в Єрусалимі, в храмі Божому. Батько її називається Іоаким, а мати – Анна. По батьковій лінії вона походила з Галілєї, міста Назарета, по матері з Вифлеєма. Життя Іоакима і Анни було строге і праведне перед Богом, чесне перед людьми. Все своє майно вони ділили на три частини: одну жертвували храму Божому і його служителям, іншу на користь паломників і бідних, а третину залишали для своїх рідних і себе. У святій любові до Бога і в милосерді до ближніх вони багато років провели цнотливо, не маючи дітей. Втім, вони дали обітницю Богу присвятити дитя своє на служіння Йому, якщо Господь їм дасть його. Вони мали звичай ходити на великі свята до Єрусалиму в храм Божий. Наближався день оновлення храму.
Іоаким разом з деякими своїми сусідами пішов до Єрусалиму. Тоді первосвящеником був Іссахар. Побачивши між іншими своїми співвітчизниками Іоакима з жертвою, Іссахар виявив до нього і його жертовного приношення зневагу, запитавши Іоакима: чому він, бездітний, стає разом з батьками. Первосвященик дав зрозуміти Іоакиму, що дари того, кого Бог судив бути бездітним, не можуть бути бажані Йому.
Засмучений таким викриттям, Іоаким віддалився в пустелю до пастухів своїх стад і не хотів повертатися в будинок свій. Він не хотів зустрічатися з сусідами, які були з ним в храмі і чули сказаний йому докір. У пустелі праведник плакав про своє безплідство і ганьбу, розчиняючи свою скорботу молитвою, постом і надією.
Однак у той самий час, коли він був у пастухів, Анні, що розділяла скорботу чоловіка про безплідство і безчестя сльозами і молитвою, з’явився Ангел Господень (Гавриїл) і сповістив, що у них народиться донька Марія і буде благословенна більше усіх жінок. Ангел звелів їй йти до Єрусалиму. Він також сказав Анні, що коли вона дійде до золотих воріт в Єрусалимі, то зустріне чоловіка свого, про здоров’я якого вона турбується.
Ангел Господній з’явився також і Іоакиму і сказав: «Господь бачить смирення твоє і чує ганьбу безплідства. Бог позбавив тебе можливості мати дітей, щоб народжене було визнане за особливий дар Божий. Анна, дружина твоя, народить тобі доньку, і дасиш їй ім’я Маріам. Вона, по обітниці вашій, від дитинства свого буде присвячена Господові». Ангел повелів і Іоакиму йти до Єрусалиму, сповістивши, що коли він дійде до золотих брам в Єрусалимі, то зустріне Анну, дружину свою.
Праведне подружжя прийшло до Єрусалиму і досягнувши місця, вказаного Ангелом, зустрілося один з одним. Переповнені радістю явління їм Ангела та обнадіяні обіцянкою їм немовляти, вони принесли подяку Господу. Повернувшись в свій дім, вони стали чекали виконання Божественної обіцянки.
Радість праведників в храмі Єрусалимському і жива їх подяка Богу, Який звільнив їх праведників від безпліддя і а також від ганьби між ближніми, було початком святкування зачаття. Адже в зачатому плоді – Діві Марії, не тільки її праведні батьки, але і весь світ мав вірну запоруку спасіння. Адже зачаття її було по особливому благодатному промислу Божому.
Однак, попри все, початок церковного святкування Зачаття Богородиці з точністю визначити важко, в силу недостатньості письмових пам’ятників. Втім можна вважати, що це святкування почалося ще із древніх часів, так як всі обставини життя Богоматері для древніх християн були важливі і священні.
У VII столітті преподобний Андрій Критський, на день Зачаття Богоматері, написав канон і бесіду. День Зачаття святкується 22 грудня (за новим стилем), тому що цей день припадає рівно за 9 місяців до дня Різдва Богородиці (21 вересня (за новиим стилем)).

Улюбленець усіх дітей святий Миколай народився близько 280 році в місті Патарі в Малій Азії, за часів правління римського імператора Валеріана. Батьками святого Миколая були багаті та правовірні християни – Феофан і Нона, святий Миколай ще у ранньому дитинстві, навіть коли був немовляв, почав творити чудеса.

Приміром, майже одразу після народження міг стояти на ніжках, у пісні дні – середу та п’ятницю – відмовлявся від материнського молока до пізнього вечора.

Коли святий Миколай подорослішав, він дотримувався сурового стимування і любив проводити час на самоті у роздумах про Бога. Святий Миколай завжди уникав мирських веселощів, часто бував у храмі Божому і, зрештою, відцурався від мирського життя й прийняв чернечий чин. Свою спадщину він роздавав бідним. Дуже відомою є легенда про батька та трьох дочок, які жили вкрай бідно. Щоб дівчата мали можливість взяти шлюб, святий Миколай підкинув їм у віконце три вузлики із золотом на придане.

Роздавши власне багатство, він вирушив до Палестини поклонитися святим місцям, після чого повернувся до міста Патар, де єпископом був його дядько. За його порадою святий Миколай і сам став священиком.

Під час гоніння на християн та християнську церкву в Римській імперії святого Миколая схопили і кинули до в’язниці. За часів імператора Костянтина Великого його звільнили, і він повернувся до свого приходу. Святий Миколай ревно захищав Православну церкву на першому Вселенському Соборі. 6 грудня, за новим стилем 19 грудня 345 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мір.

У народі високо шанують Святого Миколая через його добрі справи та чудеса, які він продовжував творити навіть після смерті. Святий Миколай є заступником мореплавців, він рятував утопаючих, звільнював засуджених. Але, певно, найбільшими прихильниками святого Миколая є діти, адже слухняним і чемним він дарує гостинці, підкладаючи їх під подушку, в ніч проти Миколая.

Як одного з найулюбленіших у народі святих, святому Миколаю було присвячено два дні в церковному році, що встановлено церквою, – один на весні, Микола весняний (удень перенесення мощей святого), а другий взимку (у день його смерті).

Серед святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили б більше, ніж Святого Миколая. Здавна жодному святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі – Чудотворцю.

2 липня 2012 р. Відбулись збори Турківського округу ,у Борені , на збори прибув Преосвященіший Михаїл єпископ Дрогобицький і Самбірський.При вході у храм єпископа зустріли священики Турківського деканату . Під час зборів владика обговорював питання Турківського благочиння,з священнослужителями району. Владика також дав відповіді на запитання священиків і дав їм архіпастирські настанови.

Свято Вознесіння Христового належить до двунадесятих свят і відзначається Православною Церквою на 40-й день після Пасхи, який завжди припадає на четвер шостого тижня.

Після Воскресіння Свого Господь наш Іісус Христос перебував на землі ще 40 днів. Він неодноразово являвся апостолам у Своему прославленому безсмертному Тілі, щоб навчати їх таїнам Царства Небесного, і разом з тим нагадував про необхідність отримання дарів Святого Духа по обітниці Бога Отця, без яких неможливо здійснити величну справу проповіді Євангелія всьому світові.

Ще напередодні Своєї хресної смерті, на Таємній Вечері, сидячи в колі учнів, Христос говорив їм: «Краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, Утішитель (себто Св. Дух — авт.) не прийде до вас» (Ін. 16; 7).

Про це ж Він нагадав апостолам і перед Своїм Вознесінням до Свого і нашого Отця Небесного: «Ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі й в усій Іудеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Діян. 1; 8). І, прорікши це, Господь почав підійматись угору прямо на очах учнів.

Свято Вознесіння Господнього вінчає Пасху — Воскресіння Господнє — та готовить нас до величного свята П’ятидесятниці, тобто прокладає шлях для сходження у світ Святого Духа й утворення на землі Церкви Христової. Саме очікуване на той час диво П’ятидесятниці давало Христові право сказати: «Я перебуватиму з вами в усі дні до кінця віку»(Мтв. 28; 20).

Господь, приготований у Жертву за гріхи світу ще до створення світу, є Главою Церкви Христової. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас зцілино… Він гноблений був та принижений, але вуст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст…», — пророкував за кілька століть до Різдва Христового пророк Ісайя (53; 5–7).

У день Вознесіння Господнього важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове лише вклавши пальця в Його рани? Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння…

Христос реально, а не номінально є Спасителем. Він донині несе на Своїх плечах слабкість і немічність людей. Вся скорбота землі, весь біль і жах лежать на Христові навіть після Воскресіння і Вознесіння Його у славі. Христос донині залишається Агнцем Божим, заколеним за спасіння світу.

Його життя, страждання, хресна смерть, Воскресіння і Вознесіння включені на завжди в таємницю Триєдиного Бога — Отця і Сина і Святого Духа — в ім’я Якого Господь заповів хрестити людей і, таким чином, навчати всі народи.

Головна Божественна Літургія у селі Боберка Розпочалась 4.30 год..Пасхальне Богослуження очолив місцевий священик ,настоятель села Боберка о.Роман .

У цю святу ніч Пасхи Христової ми сповнені духовної радості, підносимо подяку Богу, який сподобив нас ще раз доторкнутися до таємниці Воскресіння Христового. Христове Воскресіння — це звершене слово пророцтва св. пророків. Подія Воскресіння описується чотирма св. євангелістами (Мф. 28, 8-10; Мр. 16, 1-8; Лук. 24, 1-12; Ін. 20, 1-10). З’явлення Воскреслого Господа св. апостолам і жінкам мироносицям (Мф. 28, 8-10; Мф. 28, 16-20; Мр. 16, 9-18; Лук. 24, 13-49; Ін. 20, 11-31; Ін. 21, 1-14) свідчить про істину і увірування християнського люду. Апостол Фома не повірив апостолам про з’явлення їм Воскреслого Господа і сказав: “Поки не покладу руку свою на рани Його і ребра Його гвоздинні, не матиму віри”. Господь з’являється апостолам вдруге і говорить: “Мир вам!” Апостолу Фомі сказав: “Протягни свого пальця руки твоєї на руки і рани мої і ребер моїх і не будь ти невіруючий, але віруючий” (Ін. 20, 26-27). Тоді сказав ап. Фома: “Господь мій і Бог мій”. Господь відповів йому: “Ти увірував тому, що побачив мене? Блаженні ті, які не бачили і увірували”. Цього блаженства ми сподобляємося всі через нашу віру і Воскресіння Господа. Наше християнське життя збагачується вірою, молитвою, добрими справами, любов’ю до ближнього, які освячуються благодаттю Господа нашого Ісуса Христа. І тоді мир Божий перебуває в наших думках, в наших домівках. Цей мир буде присутнім тоді, коли ми прославлятимемо всім своїм життям Воскреслого Господа. Без Воскресіння Христового нема спасіння і наше життя втрачає сенс. Тому ми радісно святкуємо Пасху Христову, називаємо її святом свят, торжеством торжеств, бо звершилася перемога над гріхом і смертю, перехід від смерті до вічного життя. Цей дар нам подарований саме через Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.Під час Божественої Літургії є звичай читати Євангеліє на різних мовах,тож і цього року у нашому селі Боберка святе Євангеліє читалось 22 мовами, зокрема:

1)Українська

2)Церковнословянська

3)Російська

4)Білоруська

5)Іврит

6)Грецька

7)Латинська

8)Англійська

9)Німецька

10)Французька

11)Італійська

12)Іспанська

13)Португальська

14)Румунська

15)Болгарська

16)Сербська

17)Польська

18)Чеська

19)Словацька

20)Угорська

21)Турецька

22)Арабська

Дорогі браття і сестри! Вітаю всіх вас з світлим святом Воскресіння Христового. Воскреслий із мертвих Господь Ісус Христос нехай збереже вас у Вашій Православній спасительній вірі та доброму здоров’ї і подасть вам вічну пасхальну радість на многії і благії літа.ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

 «Величаємо Тебе  Життєдавче Христе  і шануємо Хрест Твій Святий, ним же нас спас від неволі ворожої».

Дванадесяте свято відзначається в пам’ять знайдення Чесного і Животворчого Древа Хреста Господнього рівноапостольною царицею Єленою (326 рік). Після довгих пошуків печеру Гробу Господнього знайшли і неподалік три хрести, один з яких і був животворчим. Остаточно довівши і переконавшись через прикладання, зцілився хворий, а також воскрес померлий, Цариця з радістю поклонилась, і це зробили всі хто був із нею. Коли зійшлося багато народу, щоб хоть подивитись, патріарх Єрусалимський Макарій, ставши на підвищеному місці і воздвигаючи Хрест, показував народу, а народ молився Господи, помилуй!

Після страждань Христа, Голгофський Хрест триста років лежав закопаним, але у серцях віруючих знамя, а на думку апостола Павла є величним прапором християнства, він є тим знаряддям яким ідуть до спасіння. Він є полем битви і перемога над усім тим, що є перешкодою на шляху до спасіння. Саме на хресті Син Божий Своїми стражданнями знищив рукопис наших гріхів (Кол.2,14), примирив земне з небесним, (Кол.1,20) переміг владу диявола і подолав саму смерть (Рим.6,4).

Православною церквою прийнято святкувати 27 вересня. В цей день ради спомину про страждання і смерть Господа прийнято дотримуватись сурового посту.

    «Спаси Господи, людей твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові  на супротивників подай і хрестом Твоїм охороняй нас – оселю  твою.»

21 вересня 2011року у селі Нижня Яблунька в день Різдва Пресвятої Богородиці відбувся перший престольний празник .На запрошення місцевого священика о.Богдана Малого прибули на Божествену Літургію девять священиків.Очолив Богослуження святкове о.Ярослав з Ясениці,із повчальним словом звернувся до вірян о.Роман із села Боберка .

   Ось і дочекались довгожданої миті будівництва Української Церкви в Н.Яблуньці у верхньому кінці села,за лічені місяці вже зведено храм під накриття. Чи свідомі того, яка на долю випала нагода послужити Богові? Чи всі розуміють парафіяни, який історичний момент переживають? Адже Господні храми будують не на роки чи десятиліття. Це справа, яка залишить свій слід – маємо надію в Бозі – для багатьох поколінь. А коли стаємо свідками початку зведення храму, то маємо відчути надзвичайно велику радість і відповідальність усіх за те, що Бог довірив таку велику місію. Скільки Господь дозволить стояти цій святині – не знає ніхто із людей. Але бути слід певними: навіть якщо в цій церкві, яку будує Православна громада, буде відслужена хоча б одна Служба Божа – то і тоді не даремна праця. Не слід перейматися тим, що буде, як вдасться звести цю величаву святиню, чи вистачить коштів і сил? З Богом усе можливе. Попри різні перешкоди не слід падати у відчай: з молитвою і спільною щирою працею все буде подолано. Просити слід, щоб всемилостивий Бог, який дозволив з вірою розпочати будівництво цього храму, так само дав сили виконати Його волю і звершити спільну справу побудови Божої святині.

 Свято завершилось водосвятним молебнем і обходом навколо церкви!

 Хай Господь Благословляє таку величну справу ,як побудова Храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці ,дає міцне здоровя,сили ,жертовносьті!Многих і благих літ життя!

У вівторок 20 вересня 2011 р. розпочався візит Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета до Дрогобицько-Самбірської єпархії.  Близько 13:00 на межі Львівської та Дрогобицької єпархій Його Святість зустрічав Преосвященний єпископ Матфей у супроводі секретаря Дрогобицького єпархіального управління митр. прот. Миколая Біляка та представників місцевих владних структур: голови Самбірської райдержадміністрації Івана Білака, голови Самбірської райради Євгена Деніченка та міського голови м. Самбора Тараса Копиляка. Візит Святійшого Патріарха розпочався із зустрічі з Самбірським міським головою Тарасом Копиляком та депутатським корпусом міста у стінах міської ратуші. Від імені самбірчан міський голова м. Самбора вручив Патріарху особливу відзнаку м. Самбора. В свою чергу, Предстоятель подякував за нагороду і вручив міському голові Патріаршу подячну грамоту з відзнакою. Також, у рамках візиту, Святійший Патріарх Філарет зустрівся з головою Самбірської райдержадміністрації Іваном Білаком та головою районної ради Євгеном Деніченком. У сесійній залі адміністрації відбулася зустріч Святійшого Патріарха з представниками влади та жителями м. Самбора. Увечері Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні Преосвященного єпископа Дрогобицького і Самбірського Матфея, Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці звершив святкове всенічне бдіння у Свято-Троїцькому храмі м. Самбора, настоятелем якого є митр. прот. Миколай Юзич. Святкову відправу своїм співом прикрасив хор церкви м. Новий Яворів.

В день свята Різдва Пресвятої Богородиці Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив відправу святкової Божественної Літургії у храмі м. Хирова, який цього дня святкував престольний празник. Його Святості співслужили Преосвященний єпископ Дрогобицький і Самбірський Матфей, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальский Димитрійта чисельне духовенство єпархії.

Під час звершення малого входу за понесені труди по оновленню настінних розписів храму Святійший Патріарх Філарет урочисто нагородив митрою настоятеля парафії прот. Миколая Сваволю.

Звершивши Літургію, Патріарх виголосив проповідь, у якій розкрив духовний зміст цього святкового дня.

У кінці відправи, після звершення молебню до Пресвятої Богородиці, Його Святість нагородив орденом Христа Спасителя депутата облради та головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні Михаїла Гичку.

Цього ж дня по обіді Святійший Патріарх Філарет відвідав оновлений дерев’яний храм Воскресіння Христового с. Стара Сіль, настоятелем якого є митр. прот. Богдан Головчак, та звершив молебень до Пресвятої Богородиці у деканальному храмі Свт. Миколая Чудотворця м. Старий Самбір, настоятелем якого є митр. прот. Іван Білик.Також в рамках візиту відбулась зустріч Патріарха Філарета із головою Старосамбірської райради Володимиром Горбовим та Старосамбірським міскьм головою Іваном Грисем.