3-я неділя після Пасхи. Жінок-Мироносиць

В Третю неділю після Пасхи свята Православна церква молитовно вшановує пам’ять святих жон-мироносиць.

Крім дванадцяти і семидесяти учнів за Христом ходили вслід та Йому вірно служили багато жінок, котрі навчалися у Нього вірі та святому життю, допомагали Йому в проповіді про Царство Боже. Найбільшим прикладом відданості, безстрашності й великої любові до Спасителя було співстраждання жон-мироносиць біля Хреста.

Разом з Матір’ю Божою святі жони-мироносиці були невідступно зі Спасителем під час мученицької страти на Хресті, не боялися сповідати Його і по смерті – коли навіть апостоли у людській немочі, в розпачі розсіялися… Тому Марії Магдалині — першій! — і явився воскреслий Христос. Саме жінка була першою проповідницею Христового Воскресіння, першою промовила світові “Христос Воскрес!” Достойна жінка стала першим свідком небувалого і найбільшого чуда світової історії…

Свята Марія Магдалина ввійшла в історію Церкви як рівноапостольна. В широких вимірах проявлялась її духовно-просвітницька діяльність. Зі Святого Передання нам відомо, що Марія Магдалина дійшла до Рима, де про Воскреслого Христа сповістила імператора Тиберія. До нашого часу залишилося в традиціях православного іконопису зображати святу рівноапостольну Марію Магдалину з червоною писанкою в руці.

Жони-мироносиці отримали таку назву тому, що принесли до гробу Господнього миро для помазання пречистого тіла Його, показали свою велику любов до Господа, були свідками смерті Христа Спасителя й проповідницями Його воскресіння. Ці святі жони, прибувши на місце поховання Христа, знайшли відваленим камінь від гробу, сторожу – яка від страху розбіглася, побачили ангела, який сповістив їм про воскресіння Господа, а потім і Його Самого, Котрий сказав: “Радуйтеся!” , – як оповідає нам святий євангелист Матфей.

Яка велика нагорода за труд любові! Мироносиці у глибокій печалі, забувши про обітницю Спасителя про воскресіння в третій день, прийшли помазати ароматами померлого, а знайшли воскреслого й першими відчули святу радість воскресіння.
Свята Церква, шануючи пам’ять жон-мироносиць, віддає належну хвалу їхній вірі, гарячій любові й відданості Господу, Котрого переслідувала заздрість і злоба первосвящеників, книжників і старійшин юдейських. На прикладі мироносиць Церква вчить нас щирій вірі, гарячій любові та незмінній відданості Господу Ісусу впродовж усього нашого життя, у будь-якому стані, серед усіх нестабільностей життя, в щасті і горі, в скорботі і радості, в багатстві і бідності, в здоров’ї та хворобі, в тиші і бурі душевній.

Особиста, жива, заснована на Євангелії віра християнська, є істинне миро для Господа. Він щедро нагороджував чудесними дарами тих, в кому знаходив віру. “Віра твоя спасла тебе, йди з миром”, “йди, і як вірував ти, нехай і буде тобі”, “по вірі вашій нехай буде вам”, “все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите”, – говорив Він віруючим.
Отже, нехай буде достойним миром для Господа наша жива віра. Кожного дня будемо приносити йому в дар миро віри, сповідуючи гріхи свої, віддаляючись від справ пітьми, творячи діла світла. Віра з покаянням виправдає нас і покаже нас учасниками вічної слави.
З вірою поєднуй, християнине, надію на милосердя Боже, на Його промислительну опіку про тебе й людей. З надією поєднуй любов та добрі діла, живи побожно і свято у страсі Божому – і побачиш Бога. Сподобившись милості від Бога, будь сам милостивий, і все це буде твоїм запашним миром Господу.

Любов до Бога і людей, мир, віра і життя з вірою – це миро для тіла Господнього. Християни – тіло Його. Церква – це тіло Його, говорить Апостол. Ось де наше миро. Понесемо ж це миро до меншої братії Христової, як би до Самого Господа і будемо ходити з ним, доки є дихання в устах наших, і Господь обов’язково прийме це духовне миро в пренебесний і мисленний Свій жертовник, в аромат пахощів духовних, пошле нам благодать Святого Духа і прийме нас у вічний спокій Царства Свого.

Воскресіння Христове оновило світ в усіх аспектах, освятивши його євангельським вченням, світлом єдності й рівності всіх людей перед Богом.

Вчення Церкви свідчить, що і чоловіки, й жінки і в роботі, і в народженні дітей рівно спасаються через Іісуса Христа, досягають єднання з Господом. Ніхто не вивищується над іншим, всі покликані до єдності і взаємного служіння.

Церква, з одного боку, підкреслює роль жінки в сім’ї як матері та господині, а з іншого — її вище, спільне для людства покликання, єднання з Христом, набуття чеснот і через це спасіння.

Однак сучасний світ ніби не хоче помічати, що повні права жінці дало саме християнство, саме воно піднесло її до божественних висот в апофеозі жіноцтва, в народженні Спасителя від Діви.

Сьогодні чоловіцтво переймає якусь викривлену, гіпертрофовану псевдожіночність — стає плаксиво-істеричним, пасивним і нерішучим, а жіноцтво — агресивним, грубо-напористим, безжальним, позбавленим жіночого милосердя і ласкавості. Кожен прагне чогось несвого, неприродного; запозичує не позитиви, а негативи протилежної статі.
Жінка ставиться (суспільною “мораллю”, зокрема) в такі умови, що мусить занедбувати свою найпершу функцію — організовувати життя сім’ї, виховувати дітей — і кидається у невротику офісів та симпозіумів, вважаючи, що вдома їй робити вже нічого.

У відомого афонського подвижника старця Паїсія Святогорця запитали: “Як бути — багато жінок говорять, що змушені працювати, бо не зводять кінці з кінцями?” І що відповів старець? “Вони не зводять кінці з кінцями, бо хочуть мати телевізор, відеомагнітофон, особисту машину і тому подібне, а результатом буває те, що вони не дбають про власних дітей і втрачають їх. Я раджу матерям спростити своє життя, щоб вони були здатні більше займатися дітьми, які їх потребують… Сьогодні багато дітей “голодують” від нестачі материнської любові”

… Зрозуміло, що навіть три няньки не замінять однієї матері. А ми побиваємося, що в сучасних породіль немає молока, що діти народжуються і виростають хворими тощо. Це все наслідки каліцтва душі і, відповідно, тіла, яке приносить розтлінна цивілізація, споживацький марафон без малої згадки про Божі встановлення й цінності.
Однак, з надією на Боже милосердя, та вірою, що все стане на свої місця та влаштується Божим промислом, вітаємо православне жіноцтво зі святом та зичимо міцного здоров’я, людського щастя та любові.