Наше невеличке село чекало на цю подію багато років. Як і всі мої односельці, я з трепетом переступала поріг новозбудованого храму і з надією в серці промовляла: «ще недовго,ще небагато, он як вправно у нас все виходить.»
І, нарешті, урочистий день настав. Освячення храму 2 серпня стало справжнім святом, великою подією для всієї громади, що йшла до цього дня довгих 24 роки . Місце під храм було освячене в далекому 1991 році єпископом Чернівецьким і Буковинським Данилом (Ковальчуком).
Незабутні емоції огортають кожного, хто з чистим серцем і світлими думками приходить до святині. Мир і спокій, велич і радість – суміш різних почуттів клубочком стискає горло: моє маленьке рідне село дочекалося !
Чудова архітектурна ідея відомого українського архітектора Петра Сметани – церква у формі розгорнутої пелюстки хреста – ожила. Пам’ятаю, ще дівчинкою бачила перші світлини проекту церкви і захоплено думала, якою ж гарною вона буде, і ось тепер, я стою і бачу це диво на власні очі. Любуюся чистим ликом святих, осяйною позолотою іконостасу, дивовижним візерунком світильників. Величним спокоєм дихає купол, а особливо тоді, як крізь маленькі вітражі проникають сонячні промені… Тут людська душа і справді може піднятись до неба.
Піднесено і урочисто відбувся чин освячення храму, який здійснив архиєпископ Дрогобицький і Самбірський Яків (Макарчук). Потім у новоосвяченій церкві відбулося перше Архиєрейське Богослужіння.
Навіть наш сільський хор у цей день звучав по особливому велично і радісно. Адже від церковного співу залежить стан душі і молитва кожної людини. Тихе умиротворення було помітним на обличчях жінок і чоловіків, бо Господь у цей день щедро пролив свою благодать на всіх присутніх, і кожне серце було вислухане.
Повчальну і актуальну проповідь по завершеню Богослуження виголосив о. Ігор Пулик ,декан Дрогобицького деканату звертаючи нашу увагу на те ,що в тяжкі для України часи ми спромоглися а любові та єдності завершити розпочате діло,а Господь Благословив цю велику працю ,бо для кожного села храм є найважливішим місцем,його окрасою,осередком духу і сили,місцем,куди миряни приходять ,аби розпрощатися із своїми бідами і труднощами ,аби в любові і вдячності прославляти величні творіння Господа Творця.
Надовго запам’ятаються парафіянам і прихожанам проникливі слова Владики Якова про те, що людина приходить у цей світ, щоби вдосконалюватись і своїми вчинками прославляти Господа Ісуса Христа,«Вашим великим виявом любові віри стало освячення новозбудованого храму. Хочеться вірити, що ніколи не заросте стежка до святині. Адже світло храму стає світлом всередині кожної людини. Любові, покори і терпіння вам, дорогі брати і сестри у Христі, дотримання Божих заповідей і чеснот, Божого благословення всім вашим родинам.»
О. Роман завжди був і є тим особливим священиком, слова якого, як зерно, падають у кожну родючу душу. Мудрі впевнені очі, чітка виважена мова, строгі і чисті слова – все це не залишало байдужим жодне серце, і люди йшли, залишаючи хатню роботу, аби хоч якось долучитись до будівництва. Хто чим міг тим прикрашав стіни святині: совісною працею, щирою пожертвою, ревною молитвою. А о. Роман ніколи не втомлювався повторювати слова, які Давали надію і віру багатьом людям: «Храм—це всі Ви» — промовляв Він,залишаючись назавжди у серці кожного парафіянина,чи то великого,чи малого отим справжнім «світлом для світу».
Щасливий голос о. Романа з ноткою зворушливих сліз,розчулив багатьох людей. Адже важкий тернистий шлях завжди веде лише до зірок. Тепер ці зорі сяють у куточках його очей. Отець-настоятель щиро подякував Владиці Якову,собору священиків,парафіянам,всім тим,хто прислужився добудівництва храму, за їхню щиру працю, пожертви та спільну молитву на Славу Господа Отця. З любов’ю і трепетом приймали нагороди з рук Владики всі ті, хто своєю працею втілив найбільшу мрію Ріпчиць.
На завершення цього торжества громада на знак любові і вдячності привітала свого настоятеля о.Романа і подарувала йому цінний подарунок Хрест з оздобами.
Ісус Христос сказав «…і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою,- і сили пекельні не переможуть її» (Мф.16,17-18). Тож давайте у щирій молитві і каятті підтримувати світлий, чистий вогонь любові наших душ, давайте ревно молитися за прощення гріхів,за здоров’я і благополуччя,за мир і спокій нашої неньки України.Нехай світло Христове і сила Духа Святого перебуває посеред нас,бо ми справді виходимо іншими з цього Божого Дому Істини і Любові.
Галина Кобільник
Оставить комментарий
Please log in to leave a comment