Монаший постриг у с. Жукотин

     Монаше покликання  

                         

«Велике діло – постриг у святий ангельський образ. Велика і таємнича сила, яка полягає в його священнодійстві, що спрямовується до того, щоб людина стала ангелом за образом внутрішнього свого життя, бо ангели безтілесні…»- писав у своїх листах святий праведний Іоанн Кронштадтський.

Постриг – це як би друге хрещення, в якому людина знову перероджується і оновлюється. На знак цього нового народження вона назавжди позбувається своєї мирської одежі, а приймає перед святим Євангелієм, як від руки Самого Бога, новий одяг.

Монаший постриг – подія надзвичайно важлива і для самого монаха, і для церкви, і для суспільства. Адже являється нове світло, призначення якого світити світу в темряві гріха,вказуючи віруючим дорогу до Христа.

8 серпня 2015 року, на всенічному бдіні у храмі Великомучиника і цілителя Пантелеймона с. Жукотин відбувся чернечий постриг. Чернече життя обрав для себе священнослужитель цього села   митр.прот .Володимир Староста, який під час постригу отримав ім’я Пантелеймон, на честь Великомучиника і цілителя Пантелеймона, пам’ять якого церква вшановує 9 серпня за новим стилем.

Отець Пантелеймон народився 28 травня 1967 р. в селі Вовче Турківського району Львівської області. Після завершення навчання у Вовченській середній школі навчався у Львівському залізно-дорожньому технікумі, Стрийському училищі нафти і газу, Львівському лісотехнічному інституті. 1986р. служба в армії. Отримуючи різні професії ні одна з них не була його покликанням. У 1991 р. вирішив вступив до Львівської духовної семінарії , яку успішно закінчив 1994 р. 28 липня 1993 р. архієпископом Хмельницьким Антонієм (Фіалком ) рукоположений в сан диякона, а згодом в сан священика. Цього ж року митрополитом Іоаном (Бондарчуком) призначений настоятелем парафії Великомучиника і цілителя Пантелеймона села Жукотин Турківського деканату, де несе службу до сьогоднішнього дня. Будучи священиком, з 2004 по 2009 рр. навчався в національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова де здобув кваліфікацію практичного психолога,магістра соціальної педагогіки.

Отець Пантелеймон виховувався в побожній православній сім’ї. З дитячих років була прищіплена любов до Бога і Церкви. Важливу роль у цьому відіграли бабуся і мама,а також духовний наставник мит. прот. Роман Кавчак. Поштовхом до служіння Богові, як згадує Отець, стала хвороба в армії (пухлина головного мозку). Будучи наодинці ревно молився і благав Бога про порятунок, і дав обіцянку присвятити своє життя Йому.

Чин постригу звершив архиєпископ Дрогобицько-Самбірський Яків(Макарчук). На постризі було присутньо понад 20 священиків і велика кількість вірних. Після завершення зворушливого обряду Високопреосвященніший владика дав новопостриженому хрест і запалену свічку – символ носіння монашого життєвого хреста, молитовного горіння перед Богом, і виголосив проповідь у якій розкрив суть нового життя: «Сьогодні Господь Бог зійшов з небес невидимо взяв душу тієї людини і показав до Отця Небесного, що ще в лоно Церкви пішов один інок, монах з іменем Пантелеймон. Приймаючи сьогодні монаший постриг перед хрестом і Євангелью дав обіт присвятили себе на всеціле служіння Богу і невісті Божій – Церкві… Вам ночувати в цьому храмі, і молитись за всіх і за вся». Також архиєпископ наголосив, що за сімнадцять років свого монашого життя йому вдруге довелося зробити монаший постриг.

Вітаючи ченця Пантелеймона, владика Яків закликав новопостриженого монаха завжди пам’ятати про ті обітниці, які були виголошені ним у храмі, зберігаючи в своєму серці любов до Бога та своїх ближніх.

Всім, хто був присутній на постризі , назавжди запам’ятаються хвилюючі хвилини богослужіння, які проходили у храмі Великомучиника і цілителя Пантелеймона с. Жукотин. В півтемряві звучали слова молитви і пісноспіви, розкриваючи перед ставлеником високе призвання монаха, його значення для життя церкви. Здавалося, весь світ зосередив свою увагу на дійство, яке здійснювалося під куполами цього старовинного храму.

                                    

 

 

                 

 

 

 

 

 

 

                 Покликання

Присвячується о. Пантелеймону.

Ви різними стежками йшли

І всякий хліб уже покуштували.

Ви в інституті вчилися колись,

Але освіту так і не здобули.

І в інших закладах Ви також побували

Та не для Вас вони були.

Ви в Казахстані, в армії служили

І технікум дорожній залишили.

Але від Вас приховували правду

Про цю хворобу страшну й болючу

Але ми твердо впевнені у тому,

Що це Господь зіслав таку Вам муку.

Бо після цього Ви молились ревно

Й благали Бога тільки про одне:

«Допоможи мені , мій любий Отче,

Не покидай і бережи мене.

Але взамін за Твою добру ласку.

Таку ось річ робитиму просту.

Кожну неділечку із самого ранечка

Ні одну Службу Божу не пропущу.

Ви жили,та ось настала днина

Коли згадали Ви свої слова.

Ви за обіцяне виконувать взялись,

Бо справа ця вже не така й проста.

Ви Богові служити почали

Й для себе монаший шлях обрали.

Ви багатьом в житті допомогли

Для нас наставником найкращим стали.