Святий Миколай

Улюбленець усіх дітей святий Миколай народився близько 280 році в місті Патарі в Малій Азії, за часів правління римського імператора Валеріана. Батьками святого Миколая були багаті та правовірні християни – Феофан і Нона, святий Миколай ще у ранньому дитинстві, навіть коли був немовляв, почав творити чудеса.

Приміром, майже одразу після народження міг стояти на ніжках, у пісні дні – середу та п’ятницю – відмовлявся від материнського молока до пізнього вечора.

Коли святий Миколай подорослішав, він дотримувався сурового стимування і любив проводити час на самоті у роздумах про Бога. Святий Миколай завжди уникав мирських веселощів, часто бував у храмі Божому і, зрештою, відцурався від мирського життя й прийняв чернечий чин. Свою спадщину він роздавав бідним. Дуже відомою є легенда про батька та трьох дочок, які жили вкрай бідно. Щоб дівчата мали можливість взяти шлюб, святий Миколай підкинув їм у віконце три вузлики із золотом на придане.

Роздавши власне багатство, він вирушив до Палестини поклонитися святим місцям, після чого повернувся до міста Патар, де єпископом був його дядько. За його порадою святий Миколай і сам став священиком.

Під час гоніння на християн та християнську церкву в Римській імперії святого Миколая схопили і кинули до в’язниці. За часів імператора Костянтина Великого його звільнили, і він повернувся до свого приходу. Святий Миколай ревно захищав Православну церкву на першому Вселенському Соборі. 6 грудня, за новим стилем 19 грудня 345 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мір.

У народі високо шанують Святого Миколая через його добрі справи та чудеса, які він продовжував творити навіть після смерті. Святий Миколай є заступником мореплавців, він рятував утопаючих, звільнював засуджених. Але, певно, найбільшими прихильниками святого Миколая є діти, адже слухняним і чемним він дарує гостинці, підкладаючи їх під подушку, в ніч проти Миколая.

Як одного з найулюбленіших у народі святих, святому Миколаю було присвячено два дні в церковному році, що встановлено церквою, – один на весні, Микола весняний (удень перенесення мощей святого), а другий взимку (у день його смерті).

Серед святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили б більше, ніж Святого Миколая. Здавна жодному святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі – Чудотворцю.