Собор Пресвятої Богородиці

На другий день після Різдва Христового, 8 січня, православна церва відзначає це свято.
Празник Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любові до нас стає малою Дитиною. Своєю Матір’ю Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Східна Церква, маючи на увазі гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідності Пресвятої Богородиці.
Східна Церква традиційно після великого празника святкує пам’ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя, та віддати їй почесть як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, тобто Собором.
Деякі святі Отці IV століття, як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Іоан Золотоустий, з нагоди празника Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час празник Собору і пам’ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо в VII столітті вшанування пам’яті святого Степана перенесено на третій день свят.
Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79-му правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. “Божественне з Діви народження, – каже Собор, – що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне”. Бо не приносить честі Діві, коли її невимовне родження означують і представляють немов звичайне і властиве для нас народження. Вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово.

 

Оставить комментарий

Please log in to leave a comment