3-я неділя після Пасхи. Жінок-Мироносиць

126244738В Третю неділю після Пасхи свята Православна церква молитовно вшановує пам’ять святих жон-мироносиць.

Крім дванадцяти і семидесяти учнів за Христом ходили вслід та Йому вірно служили багато жінок, котрі навчалися у Нього вірі та святому життю, допомагали Йому в проповіді про Царство Боже. Найбільшим прикладом відданості, безстрашності й великої любові до Спасителя було співстраждання жон-мироносиць біля Хреста.

Разом з Матір’ю Божою святі жони-мироносиці були невідступно зі Спасителем під час мученицької страти на Хресті, не боялися сповідати Його і по смерті – коли навіть апостоли у людській немочі, в розпачі розсіялися… Тому Марії Магдалині — першій! — і явився воскреслий Христос. Саме жінка була першою проповідницею Христового Воскресіння, першою промовила світові “Христос Воскрес!” Достойна жінка стала першим свідком небувалого і найбільшого чуда світової історії…

Свята Марія Магдалина ввійшла в історію Церкви як рівноапостольна. В широких вимірах проявлялась її духовно-просвітницька діяльність. Зі Святого Передання нам відомо, що Марія Магдалина дійшла до Рима, де про Воскреслого Христа сповістила імператора Тиберія. До нашого часу залишилося в традиціях православного іконопису зображати святу рівноапостольну Марію Магдалину з червоною писанкою в руці.

Жони-мироносиці отримали таку назву тому, що принесли до гробу Господнього миро для помазання пречистого тіла Його, показали свою велику любов до Господа, були свідками смерті Христа Спасителя й проповідницями Його воскресіння. Ці святі жони, прибувши на місце поховання Христа, знайшли відваленим камінь від гробу, сторожу – яка від страху розбіглася, побачили ангела, який сповістив їм про воскресіння Господа, а потім і Його Самого, Котрий сказав: “Радуйтеся!” , – як оповідає нам святий євангелист Матфей.

Яка велика нагорода за труд любові! Мироносиці у глибокій печалі, забувши про обітницю Спасителя про воскресіння в третій день, прийшли помазати ароматами померлого, а знайшли воскреслого й першими відчули святу радість воскресіння.
Свята Церква, шануючи пам’ять жон-мироносиць, віддає належну хвалу їхній вірі, гарячій любові й відданості Господу, Котрого переслідувала заздрість і злоба первосвящеників, книжників і старійшин юдейських. На прикладі мироносиць Церква вчить нас щирій вірі, гарячій любові та незмінній відданості Господу Ісусу впродовж усього нашого життя, у будь-якому стані, серед усіх нестабільностей життя, в щасті і горі, в скорботі і радості, в багатстві і бідності, в здоров’ї та хворобі, в тиші і бурі душевній.

Особиста, жива, заснована на Євангелії віра християнська, є істинне миро для Господа. Він щедро нагороджував чудесними дарами тих, в кому знаходив віру. “Віра твоя спасла тебе, йди з миром”, “йди, і як вірував ти, нехай і буде тобі”, “по вірі вашій нехай буде вам”, “все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите”, – говорив Він віруючим.
Отже, нехай буде достойним миром для Господа наша жива віра. Кожного дня будемо приносити йому в дар миро віри, сповідуючи гріхи свої, віддаляючись від справ пітьми, творячи діла світла. Віра з покаянням виправдає нас і покаже нас учасниками вічної слави.
З вірою поєднуй, християнине, надію на милосердя Боже, на Його промислительну опіку про тебе й людей. З надією поєднуй любов та добрі діла, живи побожно і свято у страсі Божому – і побачиш Бога. Сподобившись милості від Бога, будь сам милостивий, і все це буде твоїм запашним миром Господу.

Любов до Бога і людей, мир, віра і життя з вірою – це миро для тіла Господнього. Християни – тіло Його. Церква – це тіло Його, говорить Апостол. Ось де наше миро. Понесемо ж це миро до меншої братії Христової, як би до Самого Господа і будемо ходити з ним, доки є дихання в устах наших, і Господь обов’язково прийме це духовне миро в пренебесний і мисленний Свій жертовник, в аромат пахощів духовних, пошле нам благодать Святого Духа і прийме нас у вічний спокій Царства Свого.

Воскресіння Христове оновило світ в усіх аспектах, освятивши його євангельським вченням, світлом єдності й рівності всіх людей перед Богом.

Вчення Церкви свідчить, що і чоловіки, й жінки і в роботі, і в народженні дітей рівно спасаються через Іісуса Христа, досягають єднання з Господом. Ніхто не вивищується над іншим, всі покликані до єдності і взаємного служіння.

Церква, з одного боку, підкреслює роль жінки в сім’ї як матері та господині, а з іншого — її вище, спільне для людства покликання, єднання з Христом, набуття чеснот і через це спасіння.

Однак сучасний світ ніби не хоче помічати, що повні права жінці дало саме християнство, саме воно піднесло її до божественних висот в апофеозі жіноцтва, в народженні Спасителя від Діви.

Сьогодні чоловіцтво переймає якусь викривлену, гіпертрофовану псевдожіночність — стає плаксиво-істеричним, пасивним і нерішучим, а жіноцтво — агресивним, грубо-напористим, безжальним, позбавленим жіночого милосердя і ласкавості. Кожен прагне чогось несвого, неприродного; запозичує не позитиви, а негативи протилежної статі.
Жінка ставиться (суспільною “мораллю”, зокрема) в такі умови, що мусить занедбувати свою найпершу функцію — організовувати життя сім’ї, виховувати дітей — і кидається у невротику офісів та симпозіумів, вважаючи, що вдома їй робити вже нічого.

У відомого афонського подвижника старця Паїсія Святогорця запитали: “Як бути — багато жінок говорять, що змушені працювати, бо не зводять кінці з кінцями?” І що відповів старець? “Вони не зводять кінці з кінцями, бо хочуть мати телевізор, відеомагнітофон, особисту машину і тому подібне, а результатом буває те, що вони не дбають про власних дітей і втрачають їх. Я раджу матерям спростити своє життя, щоб вони були здатні більше займатися дітьми, які їх потребують… Сьогодні багато дітей “голодують” від нестачі материнської любові”

… Зрозуміло, що навіть три няньки не замінять однієї матері. А ми побиваємося, що в сучасних породіль немає молока, що діти народжуються і виростають хворими тощо. Це все наслідки каліцтва душі і, відповідно, тіла, яке приносить розтлінна цивілізація, споживацький марафон без малої згадки про Божі встановлення й цінності.
Однак, з надією на Боже милосердя, та вірою, що все стане на свої місця та влаштується Божим промислом, вітаємо православне жіноцтво зі святом та зичимо міцного здоров’я, людського щастя та любові.

Оставить комментарий

Please log in to leave a comment